Минуло вже 100 років з тієї події, яка багато в чому визначила розвиток сучасної профорієнтації. 1908 року американський вчений Ф.Парсонс запропонував на перший погляд логічну модель професійного вибору. На його думку, достатньо «вирахувати» людину за допомогою «хитрих» тестів, дізнатися про вимоги кожної професії, а потім організувати зустріч людини з професією, яка «підходить». І тоді все буде добре… Але не все так просто.
Перехід від дитячих мрій про космос (чи впевненості, що буду начальником, президентом, мільйонером) до чогось реальнішого й обміркованішого в кожного стається в різний період. На жаль, інколи вже після того, як людина здобула освіту. Але це не тільки тому, що ніхто не знає чого хоче. На вибір молоді у всі часи впливало не тільки покликання, а й бажання батьків, популярність фаху, особистий приклад знайомих та ще безліч чинників. Гарно було б, якби був чарівний капелюх, який визначав спеціальність, що найбільше підходить кожному з нас. Скажімо, надягаєш таку панаму, а вона тобі «Автослюсар». І йдеш вчитися щоб стати хорошим, затребуваним спеціалістом.
У реальному житті чарівного капелюха немає. Втім активна молодь усе ж таки має інші способи для визначення своїх здібностей і покликань. Зокрема вона використовує наступні ідеї, правила, рекомендації щодо вибору професії:
1. Докладаючи свої духовні і фізичні сили ми не витрачаємо, а розвиваємо і вдосконалюємо їх.
2. Завжди мають бути інші проекти професійних життєвих шляхів, запасні варіанти вибору. Життєві професійні плани не повинні бути «недоторканими», їх потрібно вдосконалювати.
3. Пережитком минулого є думка, що професію потрібно обирати «одну і на все життя». Дружбу, любов до людей – так, важливо нести через все життя, але цю моральну норму ніяк не можна розповсюджувати на те, що називають видом діяльності, професією. Хоча це не означає, що потрібно бродити все життя по світу професій. Звичайно, є більш-менш «вічні» професії, але й тут зміст праці постійно оновлюється –одна справа готувати їжу на багатті, інша – в агрегаті зі струмами надвисокої частоти.
4. Безпосередньо займаючись певною справою, важливо вміти мобілізувати себе на повну віддачу сил. Вона обертається набуттям чогось: наші здібності, як розумові, так і фізичні, як загальні, так і спеціальні – розвиваються лише в напруженій діяльності.
Отже, основне завдання, яке стоїть перед дітьми та дорослими, у вирішенні складних питань вибору професії має бути спрямовано на розвиток особистісної активності дитини. Починати цей процес потрібно задовго до вибору. Найважливіше, що повинен мати старшокласник – це внутрішній навігатор свого особистого руху, оскільки йому потрібно буде жити нових умовах, про які дорослі навіть не здогадуються.