16 травня 2019 року фахівцями Городенківської районної філії Івано-Франківського обласного центру проведено професіографічну екскурсію на ТЗОВ «Каньйон Груп» для безробітних осіб.
Мета заходу – орієнтація безробітних на зайняття підприємницькою діяльністю.
ТЗОВ «Каньйон Груп» - це равликова ферма, яка розташована у с.Копачинці. Її директор Іван Паламарчук розповів історію заснування такого досить незвичного для цих країв бізнесу. Каже спершу була ідея зробити сироварню, але перебуваючи в Ужгороді на спортивному турнірі, побачили там равликову ферму та й захопилися.
«Це не було одразу. Ми довго обдумували, рахували, – говорить Іван. – Вчилися у фермерів, які відкрились раніше».
Найманих працівників тут немає. Усе роблять шість власників ферми. За їх підрахунками, на прибуток мають вийти на третій рік.
На території засіяні поля рослиною перко. Саме її полюбляють їсти равлики. На грядки ставлять дерев’яні щити та запускають равликів, які вночі пасуться, а на день залазять під щити і сплять.
Всередині ферми досить просторо. Будівля поділена на три частини – холодильна камера, розплідник і цех з переробки. У холодильнику равлики сплять цілу зиму. Вони засинають при плюсовій температурі 2-6 градусів, а при +8 уже починають прокидатися.
Так частину вже розбудили. Це маточне поголів’я, яке з камери переселили у розплідник, аби спарювалися та відкладали ікру, а холодильнику залишилися ті, що на експорт, на переробку. А експортують покутських равликів до Італії. Поки не напряму, бо, кажуть, ще не мають великого обсягу виробництва.
«Півтони урожаю відвезли у Тернопіль, – розповідає директор. – Там ферма більша, працює давніше. Звідти равлики й потрапляють на європейські ринки».
Італія, Франція, Іспанія – країни, у яких поширина культура споживання равлика. На них і зосереджені копачівські фермери. Іван та його друзі за те, аби на Прикарпатті таких ферм було більше. Іванова мрія – організувати великий кооператив. Вони навіть проводять навчання для охочих.
У розпліднику досить волого й тепло. Стоять триповерхові стелажі, ними повзають равлики. Їх чимало, різного розміру, з різним відтінком мушель. Кожен стелаж обгороджений кубиками солі. Равлики її бояться, тож не вилазять за свою територію. Так їх кучкують.
«Тут равлики двох видів – середземноморський «Helix aspersa Maxima» і південно-африканський – Helix aspersa Muller», - каже фермер.
Він каже, що є фермерства, де вирощують і наших виноградних равликів. Їх теж можна їсти. Єдина відмінність – вони мають слабші смакові властивості й не дуже вигідні, бо до товарного вигляду виростають за три сезони. А ці – за сезон.
Загалом на фермі равликів готують у трьох різних соусах: часник із зеленню, з помідорами чи перцем і бешамель з грибами. Страва трохи незвична, але смачна.
Аби про «Покутського равлика» знали більше, копачинські фермери беруть участь у різних фестивалях і туристичних виставках. 24 травня у Копачинцях вже оголосили Днем равлика. Тоді фермери будуть випускати своїх равликів з теплиці на поле.