Тисячі поранених, сотні вбитих… Хто знав тоді, що це лише початок. Хто знав тоді,
яка ціна омріяної свободи. Вони помирали за краще життя. Науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, громадські активісти… Мирне протистояння переросло у кровопролиття… Сьогодні їх не сотні, а тисячі, полеглих у боротьбі за Україну учасників АТО та мирних жителів. Душі загиблих відійшли у небуття, але вони вічно житимуть у нашій пам’яті, у наших серцях. Це наша історія, це наше життя. Ми не маємо права забути.
Знову із засобів масової інформації ми чуємо про нові постріли «градів», знову втрачаємо молоді життя. Та все ж живемо із вірою в те, що відстоїмо незалежність і цілісність нашої держави. Свідками подій, які відбуваються на території проведення АТО, стали учні Лолинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів на зворушливій зустрічі, приуроченій другій річниці Пам’яті «Героїв Небесної Сотні», з воїном АТО, випускником даної школи – Василем Іванюком. Василь Михайлович є бійцем 93-ї аеромобільної бригади вже десять місяців і тільки зараз, на кілька днів, отримав змогу відвідати рідну домівку. Даний захід було організовано за ініціативи Долинського районного центру зайнятості та дирекції вище згаданої школи.
Відкрила захід директор школи Марія Тисяк рядками із віршів «А сотню вже
зустріли небеса…» та «Можна все на світі обирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!», адже ставати на захист рідної Вітчизни – це святий обов’язок кожного, і є для кожного українця певним випробуванням на мужність, стійкість, патріотичність. Добре, що в Україні виросла свідома молодь і є достатньо досвідчених військових, які вірять, що спільними зусиллями ми переможемо тероризм всередині держави і дамо гідну відсіч агресії зовні.
Далі Василь Іванюк, з болем в очах, розповідав школярам про нелегкі бойові будні на лінії зіткнення, умови життя між боями, настрій військових та добровольців. Ця емоційна розповідь була наскрізь пронизана любов’ю до України, прагненням українських військових захищати кожний клаптик рідної землі. І на власному прикладі показав, що не тільки словами можна любити свою Батьківщину, але й вчинками доводити це. Передав у подарунок рідній школі український прапор з передової, який розписали його побратими побажаннями та патріотичними гаслами, а також власну «Почесну грамоту з мужність».
Фахівець Долинського районного центру зайнятості Любов Криховецька наголосила присутнім на престижі військової справи за останні роки та поінформувала учнівську молодь, які професійно-важливі якості зумовлюють успіх у професійній діяльності, які умови відбору кандидатів на військову службу за контрактом, у вищі військові навчальні заклади України, перспективи працевлаштування за даною професією тощо.
Учні школи підготували для гостя маленьку музичну програму та зворушливі листи і малюнки, які Василь повезе своїм друзям-побратимам, що зігріватимуть їх теплом і любов’ю рідного дому. У заході взяли участь 32 особи.