Є такий принцип «шпагату» серед успішних людей. Його суть досить проста. Коли ми сідаємо на фізичний шпагат, ми тягнемо м’яз до болю і фіксуємо. Трішки зайшли за грань болю і достатньо. Наступного разу, діємо подібно. Трішки далі за біль і фіксуємо. Через певний проміжок часу – сідаємо легко на весь шпагат.
Схожий алгоритм працює з цілями. Ми заходимо трішки далі за зону комфорту і закріплюємося. Звикаємо. Потім знову, трохи далі. І так постійно. Проходить час і ми отримуємо успіх справжній, міцний, гідний. Проблема в тому, що більшість людей не готові «тягнути» м’язи до болю. Для цього потрібні умови і воля.
Максимальний ріст відбувається в зоні дискомфорту. Коли робиш кроки за зону комфорту. Коли знаєш чого хочеш. І коли ти по-справжньому хочеш отримати бажане.
Тому важливо усвідомлено і цілеспрямовано поміщати себе в зону дискомфорту.
Хороша новина в тому, що «треновані м’язи» характеру – це на все життя. І вони формують долю. Питання в готовності і чесності перед собою.
Проблема в тому, що люди обманюють самі себе. Вони кажуть, що хочуть отримати бажане, але якщо постає питання щоб наперед заплатити за успіх своїми власними зусиллями, вони знаходять тисячі причин щоб не робити цього.
А потім, життя як суворий тренер, бере тебе і жорстко «садить» на шпагат. Через біль і необхідність. Можна це робити м’якше і легше, з інтересом і радістю, плавно. Багато людей дивляться на успішну людину і кажуть : «Йому (їй) пощастило…». Не розуміючи, яких зусиль вона доклала до цього, скільки дискомфорту пройшла успішна людина на своєму шляху поки не «сіла на свій шпагат» та отримала бажані висоти.
Життя – це великий тренажерний зал. Людина може вирости рівно на стільки, на скільки здатна бути чесна сама перед собою.